Короткий огляд
| Дистанція | 380 км |
| Набір висоти | 1 350 м |
| Тривалість | 4 повні дні в сідлі + п’ятий день частково, далі додому потягом |
| Маршрут | Мінден → острів Фемарн, до крайньої точки, звідки відходить пором на Швецію |
| Коли | старт 15 квітня 2023 |
| Складність за шкалою Компаса | Рівень 2 — Для сина (впорається навіть дитина, за умови розумного темпу) |
| Повний трек | колекція на Komoot |
| Велосипеди | у мене — старий Kettler Alurad із семишвидкісною планетарною втулкою Shimano; у Дмитра — маленький сталевий MTB |
| З ким | із сином Дмитром. Йому було 8 років — це була наша перша велика спільна подорож |
Маршрут у деталях
Ми виїхали з Міндена і поїхали на північ — до Балтійського моря. Кінцева точка була конкретна: острів Фемарн, той самий край, звідки відходить пором на Швецію. Далі — тільки вода.
По дорозі були Гамбург і Любек — і обидва міста запам’ятались. Але цікаво інше: найяскравіше з цієї подорожі пам’ятаються не краєвиди, а саме складні моменти. Дощ, холод, розмиті стежки, незнайома бабуся, яка допомогла грошима. І, звісно, сам острів.
А найголовніше — це час і досвід, проведені разом із Дмитром.
Назад ми поверталися потягом — після чотирьох із половиною днів у сідлі це було правильне рішення.
Як ми готувались
Спеціально до цієї поїздки ми не тренувались. Але на той час я щовихідних проїжджав близько 100 км разом із тещею — а Дмитро час від часу їздив із нами. Тобто база в нього була, хоча й не така, щоб везти повні сумки чотири дні поспіль.
Ночували в палатці. Спальники брали легкі, у Дмитра був власний багаж — він віз свої речі сам. Тільки останню ніч ми провели в хостелі, і про це окрема історія нижче.
Труднощі в дорозі
Перший день був найважчий. Ми проїхали близько 111 км — це багато для старту, особливо для восьмирічного. Решта днів були по 70–80 км, і це вже був нормальний темп. Але саме першого дня зійшлось усе одразу: перший раз із сумками, підйоми і зустрічний вітер. Дмитрові було справді тяжко.
Погода підвела. Обіцяли сонце і тепло — а вийшло прохолодно, вітряно, а під кінець ще й дощі. На четвертий день дощ почався всерйоз, стало холодно, і в Дмитра зовсім зник настрій їхати. Морально це був найважчий момент подорожі.
Розмиті стежки. Частина маршруту йшла літніми ґрунтовими доріжками, які в середині квітня були розмиті дощами. Місцями це створювало реальні проблеми.
Історія з бабусею. Через дощ і холод ми вирішили останню ніч провести не в палатці, а в хостелі — щоб виспатись у теплі. Але грошей із собою було небагато. І тут нам допомогла незнайома бабуся, яка дала нам 20 євро — саме тієї суми і не вистачало на хостел. Це один із тих моментів, які запам’ятовуються сильніше за краєвиди.
Забуті шоломи. Уже в самому кінці, перед посадкою на потяг: Дмитро забув наші шоломи в автобусі. Я в цей момент тягнув до перону два велосипеди, а потяг уже мав відходити — а він побіг назад до автобуса, забрав шоломи і біг назад до потяга. Стресу вистачило на всіх.
Як це було для Дмитра
Спочатку йому було цікаво — але водночас він боявся, що не впорається. Потім стало легше. На четвертий день, коли додались дощ і холод, було морально важко. А потім усе знову налагодилось.
Це нормальна крива для першої великої подорожі — і про неї варто знати заздалегідь, щоб не злякатись у середині.
Мої рекомендації
- Оберіть інший сезон. Якби ми їхали знову, я б обрав хоча б травень. Середина квітня на півночі Німеччини — це холод, вітер і розмиті ґрунтівки.
- Беріть більше грошей, ніж здається потрібним. У дорогих країнах запас на несподіваний хостел або теплу вечерю рятує подорож.
- З якого віку можна? Моя думка: з 8 років уже реально. Але все залежить від фізіології конкретної дитини — і, напевно, краще ділити маршрут на менші відрізки, набравшись терпіння, ніж гнати по 100+ км у перший же день.
- Не робіть перший день найдовшим. Наші 111 км на старті були помилкою — краще починати спокійніше, а розганятись пізніше.
Спорядження
Базовий набір, який їде зі мною завжди, — у чек-листі. Для цієї поїздки специфіка була одна: у Дмитра був власний, полегшений комплект, і спальники ми брали легкі.
Підсумок
Ця подорож дала мені просту думку, яку я з того часу тільки підтверджую: подорожувати — це супер. Це завжди незабутні відчуття, емоції, знайомства і досвід.
А ще — це час із Дмитром, якого потім не повернеш.